Жорж Мельєс

The Cinémathèque française

"Хто в наш час міг би жити без магії чи мрій?"

Мельєс. Історія ілюзіоніста
Жорж Мельєс народився 8 грудня 1861 року в Парижі. Перш ніж стати одним із найважливіших режисерів раннього кінематографа, Жорж Мельєс був обдарованим ілюзіоністом. Цей його талант залишився вірним йому упродовж усього життя. Зачарований ляльками з юного віку, він дізнався про магічні трюки від двох майстрів цього ремесла: Джона Маскелайна й Девіда Деванта.
Наставник: Робер-Уден
У липні 1888 року, скориставшись сімейним статком по лінії батька, Мельєс придбав невеликий театр ілюзії, який належав його наставнику Жану-Ежену Робер-Удену.
Саме там Мельєс уперше вивільнив свою яскраву уяву, показуючи фантастичні й дивовижні ілюзії та скетчі.
Поява кінематографа
Наприкінці 1895 року, до своєї радості, Жорж Мельєс став свідком одного з перших публічних показів кінематографа братів Люм’єр. Він розповідав, як вони разом із рештою глядачів "сиділи з відкритими ротами, занімівши від подиву". Мельєс одразу ж помітив вражаючий і магічний потенціал "Кінематографа братів Люм’єр".
Перші кроки в кіно
Однак брати Люм’єр відмовилися продати копію свого пристрою, вважаючи, що "цей винахід не має майбутнього". На щастя, Мельєс знайшов у Лондоні схожу версію, яку винайшов механік Роберт Вільям Поль.

Перший фільм Мельєса, випущений через рік, був лише копією роботи братів Люм’єр. Проте незабаром він зняв "Зникнення дами в театрі Робер Уден" ("The Vanishing Lady", 1896 р.) – фільм-ілюзію, який дав поштовх ранньому, але визначальному поєднанню магії та кіно.

Перші фільми
Його божевільно-диявольський всесвіт викликав жах і сміх – чорти, скелети, привиди та демони оживали в декораціях із вимушеною перспективою, інтригували аудиторію, яка вимагала ще.
Кіностудії в Монтреї
Щоб прокласти свій шлях до успіху, Мельєс витратив значні кошти й збудував кіностудію на території сімейного маєтку в Монтреї, недалеко від Парижа. Гардеробні для акторів, склад для декорацій, люки й обладнання для фільтрування світла – усе це служило Мельєсу до кінця його кінематографічної кар’єри.
Від цієї першої у своєму роді скляної кіностудії не залишилося нічого, усе було повністю зруйновано після Другої світової війни.
Фільми-ілюзії
Накладання, затемнення, монтаж, темні фони, зйомка зблизька за допомогою портативних операторських рейок, театральні та піротехнічні ефекти, ілюзії…
Людина з гумовою головою
Методи зйомки Мельєса були скарбницею винахідливості. Наприклад, у фільмі "Людина з гумовою головою" ("L'Homme à la tête de caoutchouc") він використовує спецефекти камери та перспективи.
Ефект "гумової голови" він отримав за допомогою візка, установленого на рейки. Актор і візок рухаються в напрямку камери, яка залишається на місці. Це створює ефект "збільшення", коли візок наближається до лінзи, і навпаки – ефект зменшення, коли він рухається в протилежному напрямку.
Завдяки фільмам-ілюзіям Мельєс зміг створити на екрані ситуації, які були б неможливі на сцені: вирізані, сплюснуті та підірвані тіла; голови й кінцівки відриваються, коли людина ще жива; дублювання, склеювання кіноплівки, трансформації, левітація людей і предметів…
"Подорож на Місяць"
1902 рік був для Мельєса одним із найуспішніших: він створив свій найвідоміший фільм "Подорож на Місяць". Режисер черпав натхнення з багатьох джерел, зокрема з творів Жуля Верна, Г. Дж. Уеллса, а також із розваг на ярмарках і оперет.

Зйомки тривали кілька місяців і потребували значного фінансування. Плівка мала 260 метрів (853 фути) завдовжки (що дорівнювало близько 13 хвилинам показу) і включала 30 сцен.

Фільм містив найбільш дивовижні та претензійні ілюзії, яких ніхто раніше не бачив. Він захопив світ штурмом. Часто створювалися його піратські копії, особливо в Сполучених Штатах, де Мельєс був змушений відкрити філію для захисту своїх авторських прав на фільм.
Спад популярності
1908 рік ознаменував пік кар’єри Мельєса: за рік він створив понад 50 кінокартин. У 1912 році на замовлення впливової кінокомпанії Pathé він зняв свої заключні 3 фільми, що стали початком кінця кар’єри Мельєса. Усі вони були провальними. Аудиторія більше не хотіла дивитися казкові сюжети. На екранах панував поетичний реалізм Луї Фейяда, а в США Девід В. Гріффіт задавав нові темпи розвитку кінематографа в усьому світі. Наближалася Перша світова війна… У той час як французькі кінокомпанії Pathé, Gaumont і Eclare значно розширилися, Мельєс не cхотів перетворювати свою маленьку незалежну компанію на корпорацію.
Падіння
У 1923 році, не маючи змоги погасити свої борги перед кінокомпанією Pathé, Мельєс був змушений продати кіностудію в Монтреї. Щоб заробити на життя, він продавав солодощі й іграшки на станції вокзалу Монпарнас у Парижі. Там його помітив журналіст, а в 1929 році в його честь було організовано урочистий захід. Через три роки Мельєс і його дружина Жанна Д’альсі, з якою він побрався в 1925 році, поступили в будинок для літніх людей в Орлі, який належав Кіноклубу. Мельєс помер 21 січня 1938 року в Парижі.
Кіноспадщина
Створені Мельєсом ілюзії – прообраз сучасних спецефектів, які зараз створюються в цифровому форматі. Майстри Голлівуду ніколи не забудуть Мельєса й вважають, що ілюзіоніст із Монтрею відкрив скриньку Пандори. Остання й найцікавіша данина Мельєсу – фільм "Хранитель часу" ("Hugo", 2011 р.) від режисера Мартіна Скорсезе.
Авторство: усі медіа
Деякі статті створені незалежними сторонніми авторами і не завжди представляють думку вказаних організацій, що надали вміст.
Перекласти за допомогою Google
Головна
Огляд
Поруч
Профіль