Глек-ойнохоя (від давньогрецького: οἶνος - oînos, “вино”, та χέω - khéō, «я наливаю», буквально «той, що наливає вино») – поширений в античні часи тип посудини для розливання вина. Глечик з поховання жінки біля села Чугуно-Крепинка відноситься до досить рідкісного типу римських глеків Gegligerte kanne. Такі глеки почали виготовляти у майстернях Південної Італії наприкінці I ст. до н. е., а розповсюдження їх у римських провінціях та за їх межами (у тому числі і в сарматському барбарикумі) припадає на другу половину I – початок ІІ ст. н. е.
Зростання могутності Римської імперії і поширення її впливу в Північному Причорномор’ї призводить до поступового відродження грецьких міст, котрі шукають підтримки у Риму. До середини ІІ ст. н.е. римські гарнізони з’являються в основних містах Причорномор’я і, безперечно, з’являється досить значна кількість римського імпорту. В сарматських похованнях також зустрічаються речі престижного вжитку латинського зразка, зокрема, срібний та бронзовий посуд.