Лялька Баба. Межигірський вертеп

У 1923 році в Межигірському художньо-керамічному технікумі з’явився політичний вертеп. Ініціаторами були студенти та викладачі технікуму, одним найбільших ентузіастів був Павло Горбенко. Художники Межигір'я вирішили поєднати свою роботу з політичною пропагандою, якої вимагала радянська влада. Традиційний український вертеп був кардинально перероблений. Щоб зацікавити сільську аудиторію, ляльки зробили химерну, невідому форму. Репертуар театру ляльок "Межигір'я" не обмежувався сценами, присвяченими подіям міжнародного політичного життя. Одним з найважливіших пропагандистських завдань радянської доби було подолання релігійного впливу. В кінці книги П. Горбенка "Революційний ляльковий театр" є одна збережена вистава театру «Межигір’я» - «Свято в раю». Її головним завданням було осквернення церкви, викриття її недоліків, знелюднення її активних прихильників і духовенства, висміювання святих, ангелів і Бога. Антирелігійний характер постановки посилювався символікою традиційного українського вертепу. Останній мав два поверхи - священний зверху і профанний - знизу. Творці скрині для верхівки Межигір'я відмовились від традиційних двох поверхів, і в них немає верхнього поверху. Серед основних героїв була«баба Марина з Петрівець». Ця особа була реальним персонажем, яка займалася самогоноварінням. Це викликало сміх і овації у селян із навколишніх сіл Межигір’я. Вистава була написана в традиціях народного сатиричного театру, наповнена українським гумором, з піснями, які виконував хор. Серед персонажів вертепу були Господь Бог, Архангел Гавриїл, святі Йона, Миколай, Василь, Микита, а також Молодиця, Вдова та інші.