Труднощі профанації

Традиційна експозиція, котра своєю формою і матеріалами відсилає до часів Радянського Союзу, увібрала в себе матеріали, зібрані Микитою на сході України під час війни. Уламки, з яких складається інсталяції, вражаюче правдиво демонструють політичний підтекст: ці зруйновані артефакти – це ємності наповнені словами, образами та спогадами, що оповідають (сучасну) історію. Отже, робота торкається інституціоналізації пам’яті, ролі локальної спадщини у формуванні історичного порозуміння на тлі амнезії, що виникла як наслідок конфлікту. Сама ж інсталяція, на відміну від зібраних у ній уламків, відносить до радянського минулого України – частини історії, яка напрочуд легко забута. Цей витвір вводить конфлікт в історичні рамки та представляє війну як продовження загальновідомого конфлікту ідеологій.
Усередині інсталяції між уламків сходить паросток, який з часом заховає під собою знищені артефакти. Ця рослина перетворює скульптуру на теплицю, що асоціюється з популярними городами, які з’являються впродовж всього періоду протистояння – від Майдану до зони військового конфлікту на Донбасі. Ці насадження натякають на надію, на новий початок, на життя попереду і на процес примирення.