«Тому, хто прагнув здобути милість Аллаха, сказали: Ласкаво просимо!... Смерть є чашею з вином, що п’є все живе. Могила є житлом, до якого входить кожна людина…». Ця віршована епітафія була висічена на надгробку хана Селіма ІІ Ґерая (помер у 1748 р.), що розташовувався під стіною великої Ханської мечеті в Бахчисараї. У тогочасній політичній традиції, могили предків були обов’язковим атрибутом столиці, адже символізували давність династії та її право на правління.