У 1923 році в Межигірському художньо-керамічному технікумі з’явився політичний вертеп. Ініціаторами були студенти та викладачі технікуму, одним найбільших ентузіастів був Павло Горбенко. Художники Межигір'я вирішили поєднати свою роботу з політичною пропагандою, якої вимагала радянська влада. У версії «Межигір’я» традиційний український вертеп був докорінно перероблений. Перш за все, зникає сакральна підлога. Крім того, ляльки стають повноцінними витворами мистецтва, наповненими своєрідною художньою ідеологією. Ляльки створювались під керівництвом скульптора Євгена Сагайдачного, який надав їм рис стилю бойчукізму. Зображення маріонеток були зроблені з портретною точністю і зображали реальних людей - світових політиків того часу. У гротескній формі ляльки також виражали свій характер. На жаль, сценарії політичних замальовок не збереглися. Відомо, що сцени тривали недовго. Можна припустити, що текст вистав був близьким до сучасного політичного гумору в телешоу. Основним завданням було показати особливості персонажів, які найкраще пародіюються та карикатурні. За зовнішніми ознаками ми можемо ідентифікувати Джорджа Натінеля Керзона, лорда Каддлстоуна (1859-1925) - міністра закордонних справ Великобританії (1919-1924). Вертеп припинив своє існування в 1924 році з ідеологічних міркувань.