Лев Дави́дович Тро́цький — комуністичний діяч, ідеолог троцькізму — однієї з течій марксизму.
Двічі засланець при імперському режимі, позбавлений всіх громадянських прав у 1905 році. Один із організаторів Жовтневого перевороту 1917 року, творців Червоної армії, засновників та ідеологів Комінтерну, член його Виконкому. У першому радянському уряді — нарком з іноземних справ, потім в 1918–1925 — нарком з військових і морських справ та голова Реввійськради РРФСР, потім СРСР. З 1923 р — лідер внутрішньопартійної лівої опозиції. Член Політбюро ВКП в 1919—1926 роках. У 1927 році знятий з усіх посад, відправлений на заслання, 1929 року висланий за межі СРСР. У 1932 році позбавлений радянського громадянства. Після висилки з СРСР — творець і головний теоретик Четвертого інтернаціоналу. Автор праць з історії революційного руху в Росії, творець капітальних історичних праць з революції 1917 року, літературно-критичних статей, спогадів «Моє життя». Двічі одружений, без розірвання першого шлюбу.
Народжений в Україні як Лейба Давидович Бронштейн, був професійним революціонером і теоретиком-марксистом.