Дивосвіт Трипілля

На території Південно-Східної Європи однією з найбільших була трипільська культура, або трипільсько-кукутенська спільність. Вона виникла в другій половині 6 тис. до н. е. внаслідок взаємодії різних неолітичних груп Карпато-Балканського регіону та функціонувала більш ніж 2500 років.

Носії трипільської культури в різні часи заселяли лісостепову територію від Карпат на заході до долини Дніпра на сході, від Волині на півночі до пониззя Дунаю та Чорного моря на півдні.

У період найбільшого поширення культури з’являються протоміста, які мали площу 100–400 га. Також виникають укріплення, що свідчить про потребу в захисті власної групи від агресії інших племен трипільсько-кукутенської спільності або чужинців.  Поселенням властиві наземні одно- і двоповерхові житла.  

Основою трипільського господарства було землеробство та тваринництво. Вирощували пшеницю, ячмінь, просо, бобові культури та льон. Населення трипільсько-кукутенської спільності займалося і збиральництвом, активно використовуючи блага лісів і луків, в оточені яких проживало. У тваринництві найбільш поширеною була велика рогата худоба. Також розводили овець, кіз і свиней, утримували свійських коней і собак. 

Із поширенням населення трипільсько-кукутенської спільності пов’язують появу на теренах України перших зразків справжнього бойового озброєння. 

Бойове озброєння трипільського воїна могло складатися з різних елементів: лук зі стрілами, дротики, сокири, сокири-молоти, молоти, булави, клевці та кинджали. Лук і стріли, дротики та пласкі сокири мали подвійні ролі. Вони могли використовуватися і під час полювання або в господарстві, і в бою.

Дивосвіт трипільської культури розкривається в керамічних виробах. Племена цієї спільності виготовляли посуд ліпленням і прикрашали його заглибленим орнаментом, оздобленим білою або червоною пастою, чи розписом мінеральними фарбами. Поширеною також була рельєфна орнаментація – наліплювання зображень тварин або людей.