Національний музей історії України
https://collection.nmiu.org/documents/852
21 червня 1971 року о 14 годині 30 хвилин керівник археологічної експедиції Борис Мозолевський, досліджуючи центральну гробницю кургану Товста Могила неподалік міста Покров на Дніпропетровщині (Центральна Україна), зробив сенсаційну знахідку. У своєму щоденнику дослідник занотував: «Я знайшов її всього в 10 сантиметрах від того місця, де поралися грабіжники. Розчищаючи долівку склепу, я відчув, як палець щось дряпнуло, в серці солодко тенькнуло,
"Нагрудна прикраса пектораль" (400 - 300 BCE), автор: Автор невідомийНаціональний музей історії України
я обережно відгорнув глину і побачив, як зблиснуло золото». Це була нагрудна прикраса скіфського володаря, символ його влади – пектораль.
Скіфами давні греки називали представників народів, які жили на значній території сучасної України в 7–4 століттях до н. е.
"Нагрудна прикраса пектораль" (400 - 300 BCE), автор: Автор невідомийНаціональний музей історії України
Пектораль створив невідомий грецький майстер близько 370–360 років до н. е. Прикраса вражає гармонійністю композиції, чіткістю пропорцій, реалізмом образів, посиленою експресією рухів та вираженням емоцій.
Технологія виготовлення пекторалі засвідчує найвищий рівень майстерності. Адже ювелір досконало володів широким спектром відомих на той час технічних прийомів роботи з коштовними металами.
Скіфи були замовниками прикраси для свого володаря, тож образи й сюжети пекторалі є втіленням їхнього світогляду та міфологічних уявлень, зокрема, пов’язаних із царською владою.
Каркас пекторалі становлять чотири порожнисті трубки різного діаметра, що імітують скручені джгути.
Між «джгутами» утворюються три яруси. Верхній і нижній заповнені 48 фігурками людей, реальних та фантастичних звірів, птахів, відлитих із золота за восковою моделлю і припаяних до основи – «джгутів».
Надзвичайно витончена робота вражає і дає можливість роздивитися найдрібніші деталі – кожну пір’їну, кожен м’яз, ворсинки шерсті, вираз облич.
У центрі нижнього ажурного ярусу – три сцени шматування коней грифонами, сцени нападу леопарда та лева на оленя (ліворуч) і дикого кабана (праворуч).
Із обох боків від цих сцен зображено переслідування собаками зайців, а за зайцями розміщено одвічних супутників степів – коників, які сидять один проти одного. Може здатися, що нижній ярус – це ярус домінування смерті. Але якщо придивитися, помітимо, як із кожною сценою, наступною від центральної, смерть відходить на крок.
У центрі грифони вже перемогли коня і шматують його, а поряд бачимо, як кінь ще бореться за своє життя, кусаючи одного із грифонів за лапу. Хижаки тільки-но напали на кабана, а заєць втікає від свого нападника.
Отже, в центрі ярусу відтворено торжество смерті, яка відступає з кожною сценою, а на краях ярусу шлюбна пара коників своїм співом сповіщає про зародження нового життя.
Верхній ярус засвідчує тріумф життя.
В його центрі – фігурки двох оголених до пояса чоловіків, які шиють ритуальний одяг із овечої шкури. Поряд із ними – два горити (футляри для лука та стріл). Горити прикрашені мікроскопічними зображеннями сцен боротьби героя з чудовиськом.
Скіф ліворуч
стоїть навколішках, лівою рукою тягне до себе шкуру, у правій тримає якийсь інструмент. Його хвилясте волосся відкинуте назад і перев’язане широкою стрічкою. Чоловік праворуч сидить на підігнутій лівій нозі, лівою рукою натягує рукав одягу, а у правій тримає дротинку, що, ймовірно, імітує мотузку.
Його погляд спрямовано на напарника. Волосся та борода чоловіка оформлені великими кучерями, обличчя має дещо видовжені пропорції. Щодо того, хто ці чоловіки, висловлено чимало припущень. Різні дослідники вбачають у них царів, жерців, легендарних героїв або навіть богів.
Ліворуч та праворуч від цієї сцени стоять кобили та корови з дитинчатами. Якщо з одного боку лоша лежить, бо воно щойно народилося, то з іншого вже доросліше дитинча п’є молоко.
Так само зображені й телята. А от біля овець бачимо людське дитя. Праворуч молодший хлопець доїть вівцю, а ліворуч – юнак, який відкриває амфору з вином. Можливо, він є царським виночерпієм.
За вівцями з обох боків розміщені кози з козенятами, які також мають різний вік. Це вже дорослі козенята, готові до самостійного життя. Отже, на верхньому ярусі показано рух життя через народження та дорослішання малюків.
Завершується композиція зображенням двох птахів. Із одного боку розміщена качка, а з іншого – хижак. Вони розлітаються в протилежних напрямках, але, оскільки коло уявно продовжується у верхній частині, вони мовби летять назустріч одне одному, натякаючи на майбутню зустріч хижака та його жертви. Тим самим коло життя переходить у свою протилежність.
Верхній і нижній яруси втілюють дві різні теми – життя і смерті, які сходяться в колах пекторалі й переходять одна в одну, що й відтворено в означених образах. Вічний колообіг життя та смерті є основою земного буття і головною ідеєю, закладеною у пекторалі.
Роз’єднує два протилежні світи середній ярус. На суцільній золотій пластині бачимо розлогий кущ, пагони якого розходяться урізнобіч, закручуючись у спіралі. На пагонах містяться різні квіточки.
Пелюстки деяких із них колись вкривала синя емаль. На пагонах також розташовані п’ять пташок. Це –фантастична рослина, що є символом світового дерева, основи життя у всесвіті.
Задля торжества життя люди мають докласти чимало зусиль. Володар, який одягає на себе пектораль, бере на себе цілковиту відповідальність за спільноту людей, яку очолюватиме. Тим самим він зобов’язується і перед своїм народом, і перед богами докласти всіх зусиль, щоб його підданці протистояли всім негараздам та стверджували торжество життя.
Ось такі погляди, можливо, були у скіфських мудреців, які разом із видатними грецькими майстрами створили цей неперевершений шедевр античного ювелірного мистецтва.
Аналогів пекторалі з Товстої Могили у світі немає. Тож цю прикрасу цілком справедливо визнано археологічною знахідкою ХХ століття.
Дослідження і текст: Юрій Полідович
Кураторка проєкту Наталія Панченко
Технічне втілення: Олег Мітюхін, Оксана Мітюхіна, Людмила Климук
Науковий редактор: Оксана Ліфантій
Редакторка тексту: Оксана Ковальова, Валентина Янчук
Переклад: Оксана Ліфантій, Дмитро Мітюхін
Добір експонатів: Юрій Полідович
Фотографи: Дмитро Клочко
Цікавить тема "Мода"?
Отримуйте персоналізовані оновлення у випусках Culture Weekly
Готово!
Ви отримаєте свій перший випуск Culture Weekly вже цього тижня.