Володимир Антонович

Володимир Антонович (1834–1908) – непересічна особистість в українській історії 19 ст., український історик, археолог, етнограф, археограф; доктор наук, із 1878 р. – професор Київського університету св. Володимира, з 1901 р. – член-кореспондент Російської академії наук, співорганізатор Київської громади, член Київського товариства старожитностей і мистецтв. Упродовж багатьох років (1872–1908) був хранителем мінц-кабінету та музею старожитностей Київського університету св. Володимира.

Під час прийому зібрання В. Антонович звернув увагу на те, що при всьому багатстві нумізматичної колекції вона складена досить нерівномірно й має значні прогалини. Тож найбільше уваги вчений приділяв саме плановому, систематичному поповненню зібрання. 

Він зосередився передусім на кількох основних напрямах. 
Це, по-перше, співпраця із зарубіжними аукціонами з метою поповнення колекції гарно збереженими екземплярами та тими, яких бракувало у збірці. По-друге, налагодження зв'язків із колекціонерами Києва зокрема й Росії загалом. По-третє, це дослідження скарбів як важливого джерела досліджень із економічної і політичної історії регіону, їх опис, за змогою, придбання депозитів цілком або окремих екземплярів із них.

Упродовж своєї каденції В. Антонович співпрацював із багатьма аукціонними домами Європи. Серед них, до прикладу, аукціонний дім Тиме (C.G.Thieme) з Лейпцига, аукціон братів Еггер із Відня, венеційська фірма Маркіо (згодом Маркіо і Мейєр) тощо. Завдяки цій співпраці колекція мінц-кабінету поповнилася близько 3000 чудових нумізматичних пам’яток. Вони представляли монетне карбування Стародавніх Греції та Риму, Західної Європи, Америки.

Важливим джерелом надходжень для колекції мінц-кабінету стала й робота В. Антоновича із приватними колекціонерами. Високий авторитет та фундаментальні знання вченого згуртували навколо нього поціновувачів старовини й нумізматики. Саме завдяки цій співпраці нумізматична колекція активно поповнювалася рідкісними зразками монет, а також навколо Антоновича сформувався перший у Києві гурток нумізматів. 

Серед найактивніших його членів необхідно згадати С. Боділевського, М. Чернева, К. Болсуновського, М. Біляшівського та ін. Збори гуртка регулярно відбувалися у В. Антоновича. Там нумізмати обмінювалися монетами або дарували їх мінц-кабінету, а також допомагали вченому у придбанні цікавих та важливих для колекції екземплярів.

Проте пріоритетною і найцікавішою формою роботи для В. Антоновича, як і для його попередників, залишалося дослідження монетних скарбів, які знаходили на цій території. Саме монетам зі знахідок учений надавав перевагу та аргументував це тим, що,  « без сумніву, від закордонних торгівців можна отримати екземпляри чудового збереження, але при цьому є ризик отримати фальшиву монету, на противагу того, що з місцевого скарбу немає жодного сумніву в їх автентичності» . 

Серед цієї величезної кількості монетних депозитів найвидатнішим є скарб (1873) із села Гвоздів на Київщині. Серед монет знахідки виявилася монета з ім’ям Володимира, ще неопублікована. Цей скарб став темою виступу вченого на ІІІ Археологічному з’їзді в Києві, де він повідомив про одне з найбільших нумізматичних відкриттів 19 ст. – монету Київського князя Володимира Ольгердовича, який правив у Києві з 1363 по 1394 рік.

Найголовнішою науковою працею В. Антоновича з нумізматики вважають систематичні каталоги стародавніх монет, що зберігалися в колекції мінц-кабінету св. Володимира. Всього видали три каталоги: перший випуск було присвячено монетам Стародавньої Греції, другий – монетам Римської республіки, третій – монетам римських імператорів від Юлія Цезаря до Коммода. 
 

Як писав один із членів нумізматичного гуртка, відомий вчений –дослідник нумізматичних пам’яток К. Болсуновський: «Це була перша фундаментальна праця з античної нумізматики, написана слов’янською мовою. Значення і складність створення такої наукової праці може оцінити тільки та людина, яка визначила у своєму житті хоча б одну сотню класичних монет. Поява цього каталогу стала надзвичайно важливим явищем у нумізматиці 19 ст., адже зробила класичну нумізматику доступною для всіх, хто нею цікавиться».

За керування В. Антоновича колекція мінц-кабінету майже подвоїлася й на початок 20 ст. становила понад 61 тисячу монет та медалей. Завдяки цілеспрямованій і кропіткій багаторічній праці вченого нумізматичне зібрання Київського університету св. Володимира стало однією з найбільших і найкращих академічних колекцій Східної Європи.