Пам'яті майстрів

Так, образи Д. Горленка, Є. Гребінки, написані в першій третині ХІХ ст. К. Павловим та А. Мокрицьким, позначені рисами романтизму. Реалістичні тенденції простежуються в роботах Г. Васька та Г. Мясоєдова. 

Зразком салонного портрету є полотно К. Маковського «Ранковий туалет» (ХІХ ст.), рисами ар-нуво та імпресіонізму позначений «Жіночий портрет» (поч. ХХ ст.) М Богданова-Бельського. Зображення дітей та юного покоління вирізняються зацікавленням до етнографічних деталей у виконанні М. Ґе «Дівчинка у червоній хустинці» (1856 р.), М. Рачкова «Дівчина українка» (др. пол. ХІХ ст.), В. Афанасьєва «Портрет українського хлопчика» (ХІХ ст.). 

Побутовий жанр від початку ХІХ століття активно розвивається під впливом змін в суспільстві. 

Творчість В. Штернберга («Чумаки біля корчми»), І. Соколова («Малоросійські дівчата, які ворожать на вінках»), К. Трутовського («Українка») позначена зверненням до селянської тематики.

У ХІХ ст. вперше з’являється пейзаж як самостійний жанр українського малярства. Заслуговують на увагу полотна М. Клодта, Й. Крачковського, В. Бялиніцького-Бірулі. Почуттям проникливого ліризму сповнені пейзажі С. Світославського, В. Менка, М. Пимоненка, М. Бурачека, В. Козловського, М. Холодовського. 

Особливою гордістю зібрання музею є офорти Тараса Шевченка «Судня рада» та «Старости» із серії «Живописна Україна» (1844 р.). Відбитки з авторських дошок виконав у 1939 році В. Касіян. 

Українські митці на початку століття ще не втратили культурних зв’язків з Європою та перебували у силовому полі художніх новацій. 

У музейному зібранні зберігаються твори відомих художників-модерністів, творчість яких становить золотий фонд української культури. 

Одним із митців-універсалів був виразник європейського модерну М. Жук. Синтез символізму, сецесії, традицій національного мистецтва були визначниками образно-стилістичної концепції художника, як-от: у сповненому елегійності «Портреті жінки» (1901 р.), декоративному панно «Лілеї» (1918 р.). 

Імпресіоністичні риси живопису блискуче втілено в полотні М. Бурачека «Натюрморт. Квіти» (поч. ХХ ст.). Широкий корпусний мазок енергійно ліпить форму, передає живу пружність квітів, відтворює різноманітну фактуру. 

Символізм та імпресіонізм, колористичні пошуки стали основою творчості І. Труша («Кипариси», «Квітучий кущ»). Основоположник українського кубофутуризму О. Богомазов синтезував у своїх роботах геометричні форми та динаміку руху (етюд «Вулиця на Подолі», 1912 р.). Різноплановість творчості Л. Крамаренка, засновника «Об’єднання сучасних митців України», яке орієнтувалося на європейський мистецький авангард, оприявлена в полотнах «Абхазія. Гудаута. На березі» (1938 р.), «Дорога в гори» (1936 р.).

Починаючи з 30-х рр. мистецтво було зорієнтовано на засвоєння канонів соцреалізму. Проте навіть у таких складних обставинах, митці експериментували у царині стилістики. 

Привертають увагу виконавською майстерністю, поетичністю образів твори К. Трохименка, О. Пащенка, С. Бутника, чернігівських художників – А. Ржезнікова, П. Чирка, О. Антіоха-Вербицького та багатьох інших.