Олександр Довженко

Довженко був відомий своїм новаторським підходом до монтажу, який допоміг створити чіткий ритм і настрій у його фільмах. 

Монтажем він посилював емоційні моменти, встановлював символічні зв’язки, вміло поєднував візуальні образи з ліричними елементами та музикою. Його експерименти з формою, ритмом і темпом дозволили створити динамічні сцени та унікальні візуальні ефекти. 

Довженко вважав монтаж найважливішим засобом кінематографічної виразності, що дає змогу передавати складні емоції та ідеї.

Довженко був майстром образотворчої поезії та пейзажного зображення. Естетика пейзажу в його роботах виявилася вагомим елементом настрою і символізму в його фільмах. 

Він уміло використовував природу, щоб передати емоції та створити глибокий зв’язок між персонажами та їх оточенням. Його візуально захопливі та символічні пейзажі допомогли підкреслити теми фільму та надати їм поетичного виміру, що збагачує емоційний досвід глядачів.

З початком війни Довженко був евакуйований до Ашхабада, де він йде добровольцем на війну, як кореспондент газети "Красная армия". В 1943 завершує кіноповість "Україна в огні", яку заборонив Сталін. 

Довженку не дозволили повернутися до України, тож до останніх днів він жив у Москві, працюючи на "Мосфільмі". Режисер тужив за Батьківщиною та писав у своєму щоденнику: "Я вмру в Москві, так і не побачивши України! Перед смертю попрошу Сталіна, аби, перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над Дніпром, на горі".